Детермінанти злочинності мають свою специфіку, проте вони діють не самі по собі, а в контексті з соціаль¬но-економічними, політичними, культурологічними та іншими криміногенними факторами.

Основне місце серед детермінантів злочинності займає такий фактор, як деформація системи моральних цінностей.

Варто відмітити, що вся світова історія — суцільна смуга насильства, що мала вираз у безперервному чергуванні війн, заколотів, революцій, страт, кримінального та державного терору.

Разом з тим, не дивлячись на підвищену суспільну небезпеку насильства, його зловіща роль тільки починає усвідомлюватися в нашому суспільстві. Зараз у час, як, втім, й за кордоном, ведеться широка полеміка з питань насильства. Окрема немало суперечок викликає проблема формування механізму навчання агресивній насильницькій поведінці.

На Заході вже склалась уява про те, що рівне та різне може жити поруч, без необхідності посягати один на одного. Зовсім зникла модель однозначного, лінійного світу. Змінилась уява про політику, що розуміється, і на Заході вже не як нещадна кривава боротьба за владу, а взаємне планування, розбудова спільного дому. Один з французьких журналістів нещодавно з деяким подивом відмічає відхід у минуле ідеологічних суперечок. І це, певно, закономірно. » Адже спір про ідеологію спір для тих, хто маскує цим свої владні зазіхання, хто наполягає на єдності істини, хто сприймає світ як ієрархічну піраміду, на вершині якої стоїть той хто сперечається. Для тих же, хто реально розуміє всю множинність та рівноправність розрізнень ідеологічні спори не мають сенсу. Немає предмету. Є тільки тема для спілкування, та діалогу, для взаємного планування», — пише А. Бистрицький.[2. С. 178 -179]

Заради справедливості варто відмітити, що вся світова історія — суцільна смуга насильства, що мала вираз у безперервному чергуванні війн, заколотів, революцій, страт, кримінального та державного терору. Винищувались цілі племена та народи в часи біблійні, та в освіченому XX столітті. Пророк Осія свідчить про розгул злочинності: » Клятва та обман, вбивство і крадіжка і прелюбодіяння вкрай розповсюдились, і кровопролиття слідує за кровопролиттям… Блуд вино та напої заволоділи серцем їх» [6; С.2]. Не випадково хтось з класиків назвав насильство «повивальною бабкою історії».

Разом з тим, не дивлячись на підвищену суспільну небезпеку насильства, його зловіща роль тільки починає усвідомлюватися в нашому суспільстві. Зараз у час, як, втім, й за кордоном, ведеться широка полеміка з питань насильства. Окрема немало суперечок викликає проблема формування механізму навчання агресивній насильницькій поведінці.

В деяких зрізах структури, переважно у неформальних групах існують стихійно механізми навчання агресивній поведінці, їх провідники зі специфічних своїми ролями зводяться до наступних:

а) неблагополучна батьківська сім’я:
не забезпечує передумов для нормального становлення особистості тим самим в значній мірі наперед визначає майбутню соціальну неповноцінність, так чи інакше усвідомлювану та переживаєму індивідом демонструє зразки насильницької між особистісної взаємодії як в конфліктах між чоловіком та жінкою та іншими членами родини, так і у відношенні до дитини, формуючи в неї вербальні настанови на насильницьке розв’язання конфліктів та готовність перевірити їх у дії;

б) школа
— стихійно формує новий тип особистості молодої людини, що має досить суперечливі особистісні та соціальні якості; з одного боку, це ініціативи винахідлива, енергійна, а з іншого — зорієнтована тільки на себе та свої потребі готова на усе заради грошей та матеріальних благ, малокультурна, схильна до асоціальної поведінки людина.
— демонструє грубість та приниження учнів, з боку вчителів, а також
самих учнів один до одного;

в) вища школа
— практично не займається питаннями виховання, про що свідчить
значний рівень асоціальної поведінки в студентському середовищі
(зростання кримінальної злочинності, вживання алкоголю та наркотиків,
проституція, застосування насильства проти особистості для доведення
своєї правоти тощо);

г) виробничі колективи:
— недостатньо протистоять дефектам ранньої соціалізації;

д) армія:
— сприяє розмиванню позитивних ціннісних орієнтацій у особистого
складу, що призводить до асоціальної поведінки, надзвичайним випадкам,
злочинності;

е) неформальне приятельське оточення:
— переводить вербальні насильницькі настанови в площину їх практичної реалізації, знайомить з прийомами на навичками насильницьких
дій, вчить мстити;

є) власна родина силу своєї низької опірності, зумовленої моральною збитковістю безпорадністю, провокує насилля, дозволяє закріплюватися насильницьким навичкам, сприяє переростанню агресивних дій на звичні
щоденні вчинки;

ж) неформальне середовище кримінально-виконавчих установ поглиблює процес соціальної дезадаптації особистості; озброює її свідомість елементами «злочинної субкультури»

з) нетрадиційні релігійні організації (такі, наприклад, як Товариство свідомості Крішни, АУМ Синрике, Товариство Муна, Церква Христа, Богородичний центр, Біле Братство (Юсмалос) та ряд інших):
— сприяє розповсюдженню насильства серед молоді;

й) засоби масової інформації:
недостатньо протистоять розповсюдженню матеріалів, пропагуючи порнографію, культ насильства та жорстокості.

Безумовно, наведений механізм навчання агресивній поведінці не є безспірним та абсолютно вірним. Він вимагає подальшого свого дослідження. Разом з тим такий підхід до аналізу специфічних провідників даного механізму, являє найбільший інтерес для нашого дослідження.

Особливу небезпеку являють соціальне дефектні неформальні угруповання з агресивними проявами у поведінці їх учасників, зі схильністю до пияцтва, наркоманії, токсикоманії, хуліганства, розпусти.

Останнім часом в ряді міст України розгоряється справжня війна між хуліганськими молодіжними угрупованнями, що формуються за територіальними ознаками — вулиця, квартал, мікрорайон. З «діяльністю» таких угруповань в значній мірі пов’язане зростання насильницької некорисної злочинності на вулицях та інших громадських місцях.

Одна з основних причин складної оперативної обстановки — відсутність культурних, спортивних, видовищних закладів, особливо у нових мікрорайонах, де маса молоді змушена безцільно «вбивати» вільний час, шукати пригод, що й призводить до конфліктних ситуацій.